18.04.2024 18:00
Плакало весняне небо та люди: у Дмитренках провели в останню дорогу загиблого Героя
Сьогодні, 18 квітня 2024 року, у селі Дмитренки Бубнівського старостинського округу Гайсинської ОТГ попрощалися з справжнім патріотом, вірним Сином України, відчайдушним Захисником - Миколою Хейликом.
Микола Петрович народився 01.01.1970 року в селі Сосонки Літинського району на Вінниччині. Навчався в Соснівській восьмирічній школі, по закінченні якої, вступив до Хмільницького СПТУ 40, здобувши спеціальність тракториста- бульдозериста. Працював на Ладижинській ДРЕС, потім на Ладижинському заводі ЗБК.
Уже не вперше наш земляк одягав піксель. Ще у 2014 році Микола Хейлик брав участь у антитерористичній операції на території Луганської та Донецької областей. Був учасником бойових дій.
У жовтні минулого року знову був мобілізований на військову службу у лави Збройних Сил України. Службу проходив на посаді головного сержанта, старшого стрільця-оператора 3-го піхотного відділення 1-го піхотного взводу 2-ї піхотної роти 144 ОМБр.
54-річний захисник загинув 15 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Заріччя Чернігівської області внаслідок отримання мінно-вибухової травми, яка виявилася не сумісна з життям.
У бійця залишилася дружина, двоє доньок та четверо онуків.
Добрим, щирим, готовим підставити надійне плече – таким він залишиться у пам’яті тих, хто його знав.
«Він був доброю, ввічливою, товариською, врівноваженою та позитивною людиною з тонким почуттям гумору. Любив свою родину і мріяв займатися онуками»– розповіли про полеглого воїна земляки.
"...батько завжди був життєрадісний, любив життя, мав багато планів на майбутнє. Тато обожнював риболовлю, дуже любив свою роботу і завжди отримував від неї задоволення. Він мріяв прийти у відпустку, хотів порибалити...допомогти по господарству, але не судилося...",- розповіла донька загиблого воїна Альона.
Вулицями рідного села, по устеленим весняною зеленню дорогах, тіло Героя на плечах пронесли військові. Віддати шану загиблому Сину України та розділити з рідними біль від важкої непоправної втрати прийшли односельчани та мешканці сусідніх сіл, жителі громади, друзі і знайомі, побратими, представники органів виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, духовенство та ЗМІ.
Духівники спільно піднесли заупокійні молитви за душу загиблого воїна, яка, щиро віримо, буде у Царстві Небесному де праведні спочивають. Адже немає більшої любові у світі, як віддати життя своє заради ближніх.
На честь спочилого бійця пролунав військовий салют, а тіло Захисника віддали у лоно рідної землі під звуки Державного Гімну України.
Поховали Миколу Петровича Хейлика на кладовищі села Дмитренки на Алеї слави з усіма військовими почестями.
Вічна пам'ять Герою!
Нехай вічна пам'ять про наших Захисників і Захисниць завжди буде в наших серцях. Пам’ятаймо, якою ціною нам дається незалежність та суверенітет України.
Слава Україні!
