Гайсинська територіальна громада

Знову плине кача зі скорботою над Гайсинщиною... Чорні вітрила пекельного смутку втретє огортають Бондурівську громаду моторошними новинами з фронту за останній місяць.

Сьогодні, 24 травня 2024 року, бондурівчани у скорботному мовчанні на колінах зустрічали на щиті ще одного героя-земляка- Кіпоренка Руслана.

Руслан Іванович народився 03.01.1973 року в с. Бондурі. Закінчив місцеву сільську школу. Пройшов строкову військову службу. Працював в СФГ «Фортуна».

З перших днів повномасштабного вторгнення мобілізувався добровольцем захищати нашу землю від ворога. Службу проходив старшим солдатом, навідником мінометного взводу мінометної батареї у в/ч А 7334 168 батальйону 120 бригади територіальної оборони.

Відданий військовій присязі, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за нашу Батьківщину 18.05.2024 р. в районі н.п. Калинове Покровського району Донецької області життя Захисника трагічно обірвалося.

Спочилий воїн був людиною доброю, відповідальною, щирою, товариською. Користувався повагою та авторитетом серед побратимів.

В Руслана Івановича залишилася дружина та два сина. Для родини він назавжди залишиться найкращим чоловіком, батьком.

Віддати шану мужньому захиснику України й висловити безмежну вдячність за неоціненний внесок у майбутнє рідної країни та її жителів, прийшли близькі, друзі, колеги, знайомі, бойові побратими, представники влади та просто небайдужі мешканці громади.

Місце, де починається Алея слави Героїв, стало місцем останнього земного пошановування для нашого хранителя спокою Руслана Кіпоренка.

Скільки сліз та людського болю відчуло та поглинуло це місце прощання з Героями, скільки палких слів підтримки рідних та визнання жертовності Воїнів прозвучало…стільки душ Небесних Ангелів – оборонців злинуло в небесну вічність із словами Державного Гімну…

Біль щемить серця, скорбота в душі, гіркі сльози на очах, образа на весь світ на обличчі рідні спочилого воїна, і синьо-жовті хризантеми, як символ боротьби за Україну …

Востаннє пролунав трикратний військовий салют за нашим земляком від почесної варти… Рідна земля Бондурівщини прийняла ще одне змучене війною тіло свого бійця, поруч із рідними.

У свідомість та сприйняття родини Героя дуже важко впустити слова «ніколи», «назавжди», «востаннє»... До втрати близької людини ніколи не можна бути готовим, до цього не можливо звикнути, з цим не можна змиритися, адже із Захисниками у засвіти йде частинка нашої душі.

Поховали бійця на кладовищі с. Бондурі з усіма військовими почестями.

Ми розділяємо горе рідних та сумуємо разом з ними. Низько схиляємо голови у глибокій вдячності за наш мир та спокій.

Нехай у наших серцях палає свічка пам’яті, а розмірений бій метронома відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю.

Вічна пам'ять герою!

Слава Україні!