Гайсинська територіальна громада

Сьогодні, 29 січня 2025 року Губницька та Лад.-хутірська громади попрощалися та провели в останню земну дорогу загиблого Героя, який повернувся із фронту на «щиті».

Війна, з якою загарбницька росія прийшла на територію України, забрала життя, нашого земляка – мужнього воїна та захисника України Валентина Косюка, 12.03.1991 року народження.

Народився Валентин Юрійович на Дніпропетровщині. Ще в дошкільному віці переїхав з батьками до с. Губник. Тут закінчив сільську місцеву школу, після чого вступив до Знам’янського училища і навчався на залізничника. Після закінчення навчання повернувся до рідного краю та працював на Птахофабриці у Ладижині. Одружився, народив доньку. З родиною проживав у селі Ладижинські Хутори.

На військову службу Валентин Косюк був призваний по мобілізації у березні 2023 року. Загинув солдат 23 січня 2025 року неподалік населеного пункту Курахове, на Донеччині, внаслідок поранень, які отримав під час артилерійського обстрілу ворожими військами рф.

У загиблого солдата залишились мати, дружина, донечка, пасинок та рідний брат.

Прийшли віддати останню шану та проститись із спочилим бійцем рідні та близькі, бойові побратими, друзі та знайомі, керівництво громади, духовенство, ЗМІ. З пекучим болем в серці, на колінах, низько схиливши голови, проводжали мешканці громади Героя в останню путь.

“Занадто високу ціну платимо за право бути вільними українцями у своїй Україні. Кожен визволений метр землі – просочений кров’ю найкращих українців. Від імені усієї громади висловлюю співчуття осиротілій у скорботі родині полеглого воїна. Ми у великому боргу перед вами, адже ваша найрідніша людина віддала своє життя заради нашого мирного майбутнього”, – зазначив міський голова Анатолій Гук у своїй промові.

Біля домовини Героя, вкритої живими квітами, невтішна у горі матір,у розпачі невимовному дружина та донечка, і уся родина.

Валентина Косюка з військовими почестями поховали на кладовищі у Губнику.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, які втратили найдорожчу людину. Розділяємо гіркий біль втрати, з вдячністю, низько схиляючи голови, захиснику за самовідданість.

За своє коротке життя він вчинив найбільший подвиг любові - віддав життя за своїх ближніх, за неньку-Україну.

Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас.

Герої не вмирають…!