Гайсинська територіальна громада

Вчора, 17 квітня 2025 року, в селі Тарасівка Чечелівського старостату попрощалися з полеглим у бою молодим 30-ти річним Героєм -Костюком Юрієм Валерійовичем.

Народився Юрій Валерійович 06.06.1994 року в місті Гайсин. Був єдиним сином у батьків.

Навчався в Гайсинській середній загальноосвітній школі №1. Закінчив Вінницький політехнічний національний університет, отримавши технічну освіту.

Жив звичайним життям, як і багато хлопців його віку: допомагав батькам, мріяв створити родину, мав великі плани на життя. Жив, мріяв, проводив час із друзями, працював спеціалістом по обслуговуванню та налаштуванню терміналів/банкоматів Приватбанку.

У перші дні повномасштабного вторгнення, від 13.03.2022 року, Юрій Костюк став на шлях Воїна. Шлях відважний, патріотичний, сповнений життєвих випробувань і ризиків та дуже і дуже складний.

Гідно йшов цією дорогою протягом усього терміну служби. Спочатку службу проходив у 22 механізованій бригаді, а потім перевівся на посаду молодшого сержанта, командира відділення розвідки та коригування взводу безпілотних авіаційних комплексів 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону- підрозділу гірської піхоти в складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».

Свій останній бій Юрій Валерійович зустрів 13.04.2025 року під час виконання бойового завдання внаслідок удару ворожого FPV-дрону в районі населеного пункту Виїмка Бахмутського району Донецької області.

Наш Захисник був вірним військовій присязі до останнього подиху. Цього всього не сталося б, якби клятий російський лаптєногий ворог не прийшов на нашу землю. Неймовірно високою ціною дається наша боротьба за незалежність і свободу…

У захисника залишилися батько і мати.

Поховали молодого Героя з усіма військовими почестями на Алеї Слави на кладовищі с. Тарасівка.

Гайсинська міська рада, виконавчий комітет та депутатський корпус висловлюють щирі співчуття родині полеглого у бою воїна.

За роки повномасштабної війни багато сліз пролилося майже в кожному населеному пункті нашої громади, в кожному куточку України. Бо лютий ворог прийшов на нашу землю, заявив про права на неї і не очікував такого народного спротиву. Київ за три дні – став Україною понад три роки….

І тоді, і зараз ми знали ворога в обличчя. Хтось визнавав, а хтось прозрів у 2022 – коли почалось страшне кровопролиття і наша земля омилась ріками крові Захисників і Захисниць.

Кремлівські вбивці не здатні на жалість і співчуття, а лише – на звірську жорстокість, безкінечні вбивства. Попри розмови про різні перемовини, домовленості, припинення вогню… для українців нічого не змінилося: рф продовжує вбивати цивільне населення і наших дітей!

Наш Герой був молодим, упевненим в собі, мав багато мрій і сподівань на життя, але зробив вибір на користь Батьківщини. Такі воїни як Юрій Костюк і тисячі інших українських військових робили і роблять все для того, аби зберегти державу і захистити нас із вами.

Доземний уклін, вічна пам'ять, незгасима слава Юрію.

Нехай Господь упокоїть його душу у Царстві Небеснім.

Герої не вмирають! Слава Україні!