Гайсинська територіальна громада

Сьогодні, 25 листопада 2025 року, у Гайсинській громаді провели в останню земну дорогу молодого воїна, відчайдушного захисника, гайсинчанина, матроса - Дмитра Анатолійовича Дмитрука, який повернувся до рідного дому " на щиті".

На жаль, ті Герої, хто дійсно заслуговував на довге й щасливе життя, залишають нас найпершими. Щирий, мужній, справжній. Дмитро не ховався, не кричав, що ця війна Його не стосується, а тихо йшов за покликом держави захищати Батьківщину, свій народ з палкою, мрією, що з Перемогою повернеться у рідний дім і до останнього подиху боровся за вільну Україну. Матрос Дмитрук як і мільйони українців, не був народжений для війни. Він був трударем і мріяв про зовсім інше життя…але не судилося його мріям здійснитися ...

Дмитро Анатолійович народився 05.11.1997 року у м. Гайсин. Закінчив середню школу N1.Потім середню спеціальну освіту слюсара з ремонту автомобілів здобув у Вінницькому технікумі. Все життя цікавився технікою, механізмами, тому із задоволенням працював на СТО ремонтуючи автівки різних марок.

У вересні 2024 року по повістці був мобілізований до лав ЗСУ. Пройшов базову військову підготовку та попав служити до штурмовиків.

Наш Захисник без вагань став на захист Неньки-України, її незалежності та свободи у розпорядженні 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського.

Служив у військовому званні матроса на посаді номера обслуги гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки.

Давав гарної прочуханки ворогам на Донецькому напрямку. Мужньо протистояв ординцям, захищаючи нас з Вами, і даруючи нашим дітям мирний сон.

В першій декаді листопада 2024 року, під час виконання бойових завдань, зв'язок з захисником обірвався на Донеччині.

Близько року наш незламний Воїн вважався зниклим безвісти. Близько року рідні таїли у собі надію, що живий… Та після нещодавно проведеної ДНК-експертизи було встановлено загибель морпіха. Згідно Постанови СУ ГУНП в Чернігівській області констатовано факт загибелі Дмитра Анатолійовича в результаті ворожого мінометного обстрілу противника в районі населеного пункту Новоселидівка Покровського району Донецької області.

Вшанувати вірного Сина України прийшли рідні, близькі, керівництво громади, духовенство, військовослужбовці і громадськість. Міський голова Анатолій Гук висловив співчуття родині спочилого Героя.

Востаннє відважному Воїну віддали військові почесті містяни та небайдужі, ставши на коліна. На кладовищі Рідним Героя на вічну пам’ять про подвиг Захисника України військові передали синьо-жовтий стяг, який огортав домовину полеглого. Три постріли почесної варти сповістили всім, що тут, на Алеї Слави Гайсинського кладовища, навіки спочив ще один Герой – матрос Дмитро Анатолійович Дмитрук, який віддав життя за Україну, і якому тепер навіки 27...

У захисника залишилися мати, батько та сестра.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, всім тим, хто знав і любив Діму. Ваша втрата невимовно болюча, і ми разом з вами переживаємо цей важкий час. Нехай спогади про Дмитра Анатолійовича, як справжнього Героя та відданого Сина України, допоможуть вам подолати цей біль.

Світла пам'ять про нашого Героя назавжди залишиться в наших серцях, душах і спогадах.

Низький уклін і безмежна вдячність загиблому матросу Дмитру Дмитруку!

Честь та шана! Назавжди в пам'яті - навіки у строю!

Герої не вмирають!

Слава Україні!