Гайсинська територіальна громада

Сьогодні, 25 жовтня 2026 року, у Гайсинській громаді провели у засвіти ще одного захисника, солдата Михайла Васильовича Мурзіна, який повернувся до рідного дому на щиті. Понад півтора року його рідні жили надією. Кожен день невідомості залишав місце для сподівань на повернення. Але чуда не сталося…

Тепер Герою навіки 40…

Михайло народився 11 січня 1985 року у Гайсині в багатодітній родині, навчався у загальноосвітній школі № 7. Після закінчення школи одразу розпочав трудове життя. Мав золоті руки, багато чого опановував самотужки, працював у будівельній бригаді. Спокійний, працьовитий, готовий узятися за будь-яку роботу — таким його знали близькі. Для матері він був помічником і надійною опорою.

У жовтні 2024 року Михайло склав військову присягу на вірність Українському народові. Служив солдатом у 155-й окремій механізованій бригаді імені Анни Київської, на посаді стрільця-помічника гранатометника. Згодом його шлях проліг на Донеччину — туди, де українські військові стримують російську агресію ціною власного життя. У другій половині березня 2025 року зв’язок із Михайлом обірвався. Для матері Олени Василівни та двох братів почалося тривале очікування без відповідей. Надія на полон, на можливість повернення не давала змиритися з найгіршим. Але результати ДНК-експертизи встановили: Михайло загинув 21 березня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Шевченко Покровського району Донецької області. Тепер родині доведеться жити з утратою, яка не має пояснень і не знає розради.

Матері — без сина, братам — без рідної людини, на повернення якої вони так довго сподівалися.

Михайло Васильович прожив коротке життя. За цими цифрами — роки праці, родинних турбот і планів, яким не судилося здійснитися. Його життя обірвалося на війні, але пам’ять про нього залишиться у Гайсині — місті, де він народився, зростав і куди тепер повернувся назавжди.

Гайсинська громада висловлює щирі співчуття матері Олені Василівні, братам, рідним і близьким спочилого солдата.

Михайло Мурзін віддав життя, захищаючи Україну. Його ім’я залишиться серед тих, кому рідна земля завдячує своєю свободою.

Воїна поховали з військовими почестями на Алеї слави міського кладовища. Тут, на рідній землі, завершився його земний шлях, сповнений праці, відповідальності та боротьби за незалежну Україну.

Вічна пам'ять та шана Герою Михайлу Мурзіну!

Слава України!