Гайсинська територіальна громада

Сьогодні, 5 листопада 2026 року небо над Чечелівським старостатом Гайсинської громади знову впало на землю важким, непоправним болем. Війна розв’язана російськими покидьками забрала цинічно і безжально життя молодої жінки, офіцерки, талановитої захисниці, чуйної психологині та люблячої матусі двох маленьких дітей – Наталії Михайлівни Аргат.

Наталія народилася 30 квітня 1996 року у Гайсині. Тут минули її дитячі та шкільні роки — до п’ятого класу вона навчалася у міській середній школі №5, а базову освіту здобула у школі №4. Мріяла дарувати світло дітям, тому після школи вступила спочатку до Уманського педагогічного коледжу, а згодом і до інституту. За дипломом і покликанням серця вона була вихователькою — її робочим домом став колектив ЗДО №2 «Дзвіночок», де малеча завжди тягнулася до її доброго серця та лагідного голосу.

Але лютий 2022 року перевернув життя мільйонів українців. У перші ж тижні повномасштабного вторгнення молода жінка ухвалила єдине правильне для себе рішення як патріотки та матері — вона стала до лав Збройних Сил України. Більше 3-х років прослужила у Гайсинському 168-му батальйоні територіальної оборони 120-ї бригади. Згодом, у травні 2025-го, перевелася до військової частини А4995. У званні старшого лейтенанта вона обійняла надзвичайно відповідальну та щемливу посаду — заступниці командира роти з психологічної підтримки персоналу у легендарних «Птахах Мадяра». Бути психологом на війні — це пропускати через власне серце тисячі болів і тривог інших бійців, залишаючись при цьому опорою для свого підрозділу та дітей. За роки служби її відвагу та професіоналізм було відзначено численними грамотами та відзнаками.

Старшого лейтенанта Наталію Михайлівну Аргат (позивний «Миша») було нагороджено державним нагородженням — орденом «За мужність» III ступеня згідно з Указом Президента України № 147/2026 від 24 лютого 2026 року.

Та війна нещадна... У квітні 2026 року родина пережила непоправне горе — у бою за Україну загинув її чоловік, батько їхніх дітей, Олексій. Вона залишилася тримати небо над дітьми сама. Але 01 листопада 2026 року чорне крило війни торкнулося їхньої сім'ї вдруге й остаточно розірвало серце. Поблизу населеного пункту Кам’янка Покровського району на Донеччині старший лейтенант загинула під час виконання бойового завдання. Внаслідок ураження ворожого безпілотного літального апарату разового використання вона отримала травми, несумісні з життям. Життя захисниці обірвалося на 31-му році. Її діти зосталися повними сиротами. Вона йшла на фронт із гарячим серцем захисниці, щоб оберігати інших, а тепер стала ангелом-охоронцем для власної малечі.

У Наталії Михайлівни залишилися згорьована мати Лариса Євгеніївна та двоє маленьких янголят: Катерина, якій лише 12, і маленький Артемчик, якому всього 8 років. Тепер їхнім єдиним оберегом на землі залишається пам’ять і бабусині руки.

Поховали спочилу Захисницю Наталію на кладовищі села Чечелівка з усіма військовими почестями, під салют та сумні звуки духового оркестру.

Світла пам'ять про мужню українську матір, захисницю, офіцерку-психологиню, і воїна-добровольця вічно житиме в наших серцях. А небо над її дітьми тепер триматимуть ангели-охоронці — їхні тато і мама, які віддали за Україну найдорожче.

Гайсинська міська рада, виконаний комітет та депутатський корпус висловлюють найщиріші співчуття родині полеглої Захисниці Наталії Аргат.

Вічна, світла і незгасна пам'ять Наталії Михайлівні. Вона назавжди наш біль, наша гордість і наш ангел-охоронець. Спочивай Героїне з миром у рідній землі! Назавжди в пам’яті – навіки в строю!

Слава Захисниці України – Наталії Аргат!

Слава Україні!