Гайсинська територіальна громада

Сьогодні, 19 січня 2024 року, у Гайсинській територіальній громаді попрощалися та провели в останню путь нашого Захисника Лупара Володимира Михайловича, життя якого обірвалося 29 грудня 2023 року, поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області.

Володимир Михайлович 16.08.1974 року. Працював на Укртелекомі, на спиртзаводі.

Чоловік мав кохану дружину, з якою проживали у Зятківцях, виховуючи трирічну донечку Олександру. Здавалося життя било ключем від кохання та турботи про маленьку принцесу та військовий обов'язок перед державою вирвав чоловіка з родини. У жовтні 2023 року наш земляк був мобілізований у лави ЗСУ. Службу проходив солдатом на посаді старшого стрільця-оператора механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 28 ОМБр.

Перед новим роком перестав виходити на зв'язок та вважався зниклим безвісти. Понад два тижні у рідних жевріла надія, що з їх воїном все гаразд та не судилося… Наш герой таки зустрів свій останній бій на Донеччині під час виконання бойового завдання. І тепер йому назавжди 49…

У його рідному Гайсині та в Зятківцях прощалися мама, дружина, донечка, родичі, однокласники, друзі, односельці, побратими, вдячні за його солдатську звитягу мешканці Гайсинської громади. Сотні живих квітів принесли земляки мужньому Захиснику, який поліг у битві з ворогом, виборюючи право нашим дітям жити у незалежній Україні. Односельці та всі, хто прибув віддати останню шану воїну-земляку, провели його в останню путь, стоячи на колінах.

Священнослужителі Православної церкви України відспівали захисника Батьківщини відповідно до релігійних канонів у Храмі Св. Великомученика Пантелеймона та на кладовищі. Біля церкви після заупокійної панахиди, зі словами співчуття до рідних і близьких спочилого солдата звернувся міський голова Анатолій Гук, висловивши слова співчуття від усіх жителів об’єднаної територіальної громади.

«Щоб боронити рідну землю, вигнати окупантів з України та стати на захист її суверенітету і територіальної цілісності, відстояти право кожного з нас жити у вільній та суверенній державі Володимир Михайлович взяв до рук зброю і щодня з побратими наближав Перемогу. Ми розділяємо сьогодні з вами біль. Вічна пам’ять і вічна слава Володимимиру Лупару. Герої не вмирають…»,- сказав у некролозі очільник громади.

Слова скорботи та співчуття рідним і близьким покійного воїна також висловили староста Зятківецткого старостинського округу Василь Кондренко та представник Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Віталій Окрошко.

Поховали земляка-Героя з усіма військовими почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України на кладовищі м. Гайсин на Алеї Слави.

Важко знайти слова втіхи, неможливо заспокоїти біль та гіркоту втрати. Кожен загиблий воїн – це болюча рана на душі кожного з нас. І не буде московитам прощення за забрані життя українців- від малого до великого.

Ім’я Володимира Лупара навіки буде взірцем мужності, патріотизму та назавжди увійде в історію нашого краю.

Слава Україні!

Вічна Слава нашим Героям!