Гайсинська територіальна громада

Сьогодні, 14 травня 2024 року, Бондурівська громада попрощалася зі своїм Героєм україно-російської війни –Миколою Миколайовичем Рибаченко, який віддав своє життя за Україну та на щиті повернувся на рідну землю.

Народився Рибаченко М. М. 23.05.1971 року в с. Шура-Бондурівська. Закінчивши Бондурівську школу, працював трактористом, комбайнером в колгоспі ім. Петровського, потім довгий час займав посаду комбайнера в приватних підприємствах. Працював водієм навантажувача в ТОВ "Автострада". Микола Миколайович завжди шукав додаткову роботу, аби забезпечити родину. Чоловік мав золоті руки та був справжнім господарем біля свого дому.

У перші дні повномасштабного вторгнення прийшов добровольцем в українське військо по мобілізації.

Службу проходив на посаді, головного сержанта, командира стрілецького взводу 168 батальйону територіальної оборони Гайсинського району 120 БрТРО.

Свій останній бій провів 08 травня 2024 року, на Донеччині, неподалік населеного пункту Новопокровське, при виконанні бойового завдання під час проведення штурмових дій, отримавши смертельне кульове поранення легень.

Вранці у с. Бондурі прибув скорботний кортеж із загиблим захисником. Односельці, рідні та близькі зустріли земляка, схиливши коліна і голову, вистеливши дорогу до рідної оселі килимом живих квіток.

Провести в останню путь воїна прийшли майже всі жителі рідного села, представники старостинських округів, керівництво громади та його побратими, які стояли з Героєм пліч-о-пліч у боях за Україну.

Ритуал поховання провів Отець Ярослав Вольвин із ПЦУ. Також, зі словами скорботи та співчуття до присутніх звернулися міський голова Анатолій Гук, староста Бондурянського старостату Світлана Павлюк, представник військкомату Євгеній Окрушко, побратими загиблого та шкільна вчителька.

Вони згадали, яким хорошим чоловіком був Микола Миколайович, висловили співчуття дружині, сину, донечці та їх сімʼям і всім близьким, хто любив та знав загиблого бійця особисто.

Миколу Рибаченка поховали як Героя на території сільського кладовища у с. Бондурі з усіма військовими почестями на Алеї Слави під залпи почесної варти та звучання Державного Гімну України.

Нехай ніколи не заросте стежина пам’яті та не зміліє ріка людської вдячності справжньому патріоту, мужньому чоловіку, відчайдушному Захиснику, Герою з великої букви, сміливому добровольцю, який в числі з перших тероборонівців пішов воювати у зону бойових дій ще у 2022 році на Донецькому напрямку, а також брав участь у деокупації територій Харківщини неподалік річки Оскол у складі збірного батальйону територіальної оборони Вінницької області, у 2023 році брав участь у боях під Бахмутом, а нині до останнього подиху боровся на Авдіївському напрямку.

Низький уклін та вічна слава!

Назавжди в пам’яті – навіки в строю! Честь та шана!

Слава Герою та вічна пам'ять захисникам України, які на жертовник Перемоги поклали свої життя…

Герої не вмирають…

Слава Україні!!!