Гайсинська територіальна громада

Війна невблаганна, бо ворожа орда продовжує тероризувати наші землі…Щодня в різних куточках України голосять матері за своїми доньками і синами, котрих вириває з їх життя клята війна… Крик болю і розпачу від безсилля що-небудь змінити пронизував свідомість кожного, хто приїхав сьогодні до с.Митків Краснопільської ОТГ попрощатись з Богданом Юрійовичем Білецьким.

В свої 22 Богдан досяг того, що не завжди під силу дорослим чоловікам. Офіцер, старший лейтенант, командир радіорелейної роти 3 окремої бригади звʼязку. В його послужному списку - три державні нагороди і три відзнаки за зразкову службу.

Ще вчора, здається, він був простим хлопчиною, навчався в 7 Гайсинському ліцеї, займався спортом, мріяв, будував плани на життя. Але особливим його робить той факт, що в 2019 році, в той час, коли над нашою країною висіла загроза повномасштабної війни, він свідомо обрав фах військового, вступивши до Київського військового інституту телекомунікацій. З реаліями війни він стикнувся віч-на-віч будучи ще третьокурсником. Богдан три тижні у складі оборонного підрозділу стояв на захисті Ірпеня. По закінченню навчання в 2023 році юнак одразу був розподілений до однієї з військових частин на Київщині, але реально його бойові шляхи проходили на територіях активних бойових дій.

Богдан був лідером не лише в мирному житті, а й під час служби. Його відповідальність, гострий розум, вміння орієнтуватись у складних ситуаціях одразу оцінило командування військової частини, доручивши йому керівництво одним із найзатребуваніших підрозділів бригади.

Богдана поважали, з його думкою рахувались побратими, його вміння розбиратись у тонкощах завдань звʼязківців цінували.

Страшна мить 28 грудня 2024 року перекреслила все. Внаслідок ракетного обстрілу під час виконання бойового завдання Богдан загинув.

Найтепліші слова, та спогади про Богдана лунали на його адресу від першої вчительки, від класного керівника, тому що, дійсно, є такі діти, котрі в памʼяті залишаються на довгі роки. Віддати останню шану Герою приїхали студенти та викладачі з його ВИШу, в їх памʼяті він і досі «їх Богдан Білецький».

Важкою і непоправною ця втрата є для всієї бригади. Тому що такі фахівці, яким був Богдан, нині там на вагу золота. Це відчувалось у словах комбата, котрий з побратимами Богдана, прощаючись з Героєм, навіть не прагли ховати сліз.

Чи є на світі слова, які б згладили біль материнського серця? Ні, немає… Чи можна чимсь зарадити такому горю? Уже нічим…

Залишається лише памʼять і молитва. А ще віра, що такі молоді красені, такі соколи, гордість нашої нації віддали свої життя недаремно. Віра в те, що лише наша згуртованість, наше протистояння ворогу допоможуть здійснитись мріям небесних воїнів - бачити свою країну вільною, незалежною, такою, що відродиться з попелу.

Джерело: Краснопільська сільська рада

Гайсинська міська рада, виконавчий комітет, депутатський корпус висловлюють щирі співчуття родині полеглого Героя. 

Вічного тобі спочинку, Славний Воїне

Честь і шана тобі за стійкість

Слава Україні!