Гайсинська територіальна громада

Сьогодні, 04 квітня 2025 року, Гайсинська громада провела в останню путь солдата Горянського Олега Юрійовича - воїна 3-ї окремої штурмової бригади.

Олег Горянський народився 14 червня 1981 року у місті Гайсин. Закінчив загальноосвітню школу №3. Потім здобув професію столяра в профтехучилищі. Мав золоті руки, працював маляром, займався професійними дизайнерськими євроремонтами.

Мав кволе здоров’я та був особою з інвалідністю ІІІ групи. Але це не завадило чоловіку добровольцем піти до лав Збройних Сил України, щоб захищати свою землю від російського окупанта.

Службу проходив на посаді солдата-стрільця штурмового спеціалізованого батальйону (шквал) 3-ї штурмової бригади. За час служби був у гарячих точках. Він завжди виконував бойові накази з відвагою та честю, дарував світло навіть у найтемніші часи війни.

Попри проблеми зі здоров’ям Олег Горянський продовжував воювати на передових позиціях. Він жодного разу не пошкодував про свій вибір і завжди казав: «Це мій святий обов’язок захищати Україну».

Наш земляк був учасником бойових дій. З листопада минулого року вважався безвісти зниклим. Лише зараз побратимам вдалося відбити позиції та забрати тіло спочилого Героя.

На жаль, Олег Юрійович зустрів свій останній бій 24 листопада 2024 року неподалік від населеного пункту Нововодяне Сватівського району Луганської області.

Церемонія прощання з Героєм відбулася у місті Гайсин. Панахиду відслужили у Храмі Святого Великомученика Пантелеймона ПЦУ. Сотні жителів громади прийшли провести у засвіти полеглого у бою солдата. Стоячи на колінах, гайсинчани віддали останню земну данину шани і поваги загиблому бійцю.

Міський голова Анатолій Гук висловив щирі співчуття родині полеглого воїна від імені жителів усієї об’єднаної територіальної громади.

У Захисника залишилися донька, син, батько, дружина і сестра.

Поховали Олега Горянського з усіма військовими почестями на кладовищі міста Гайсин на Алеї Слави.

Мужній воїн з честю та гідністю виконав свій обов’язок громадянина, патріота щодо захисту своєї держави. До останнього залишився вірним своїм побратимам, своєму народу та своїй Батьківщині.

Жодними словами не вгамувати пекучий біль і не загоїти рани в душі від непоправної втрати. Світлий спомин про Ігоря, вдячність за його подвиг, назавжди житиме в наших серцях.

Слава Україні! Героям слава!