Гайсинська територіальна громада

Сьогодні, 28 травня 2025 року у Гайсинській громаді майоріють чорні стрічки та жалоба. На щиті повернувся до рідного краю ще один Герой, який поліг на війні. Майже 9 місяців пошуку, сподівань та надії рідних на добрі новини, але на жаль...чуда не сталося.

Володимир Миколайович таки знайшов свій шлях додому, задля вічного спочинку на рідній Землі.

Володимир народився 29.02.1984 року у місті Гайсин. Навчався в середній школі №4. Потім проходив строкову військову службу в десантно-повітряних силах на Житомирщині.

Від народження мав особливий талант у малярстві та золоті руки. Займався професіними ремонтами, різьбою на будівництві. Не один Божий Храм ремонтували та оздоблювали його ручки. Але прийшов момент, і довелося в них взяти зброю, щоб захистити свою родину, свій народ та українську землю від ворога-супостата.

Володимир Провороцький був мобілізований до лав українського війська 03 березня 2023 року. Службу проходив солдатом, розвідником-навідником розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти в 61-й окремій механізованій бригаді.

З серпня 2024 виконував бойове завдання з забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони України, відсічі і стримування збройної агресії на Курщині. З середини серпня 2024 року перестав виходити та зв'язок та вважався зниклим безвісти за особливих обставин. Лише нещодавно, загибель Володимира Миколайовича була підтверджена 15.08.2024 року, неподалік від населеного пункту Черкаське Порічне Суджанського району Курської області рф.

Орки безжально забрали життя молодого, статного і дужого чоловіка та осиротили його родину. Тепер йому назавжди 40…

Кортеж із тілом Героя вулицями Гайсина супроводжували колоною автомобілів до рідного дому. Вдома у розпачі чекала на свого сина мати, на чоловіка – дружина, донька та син, сестра, рідні, близькі … Останній шлях нашого земляка додому був устелений квітами та лампадками.

Уздовж дороги люди утворили живий коридор, стоячи на колінах і тримаючи в руках квіти та державні прапори.

Біля Храму Святого Великомученика Пантелеймона ПЦУ українські духівники разом із прихожанами зустріли полеглого воїна та помолилися за упокій його душі. Після заупокійної панахиди відбувся мітинг- реквієм у пам'ять про загиблого гайсинчанина Володимира Провороцького.

Міський голова Анатолій Гук висловив співчуття родині спочилого розвідника від імені жителів усієї громади. Віддати останню шану загиблому захисникові прийшли друзі, знайомі, сусіди, представники влади, військовослужбовці, жителі громади, духовенство та ЗМІ.

" ...Сьогодні ми зібралися усією християнською родиною, щоб у молитві зустріти нашого воїна — сина України, який віддав своє життя заради нас. Ми щиро мріяли побачити його живим, з перемогою, але тяжка звістка принесла біль: він загинув на полі бою, захищаючи кожного з нас, приносячи надію на мир і Божу благодать. Прийдімо разом у молитві, з вдячністю в серці, покладімо квіти скорботи та пам’яті. Помолімося за упокій душі новоприставленого воїна Володимира, щоб Господь прийняв його у Своє Царство і дарував йому вічний спочинок...",- сказав до присутніх отець Ярослав Вольвин.

«Володя дійсно був людиною, яка отримувала задоволення від спілкування та взаємодії з іншими людьми. Він любив бути навколо людей, проводити з ними час, говорити та спілкуватися. Брат був зацікавлений в тому, що говорять інші, і часто поділявся своїми думками та почуттями. Також любив людей, з якими його зводила доля. Його професія - була його життям, яке він доповнював надзвичайною гуманістю та мудрістю. Він дуже уважно ставився до людей, до кожного з ким довелося пройти спільну життєву дорогу. Світла пам'ять про Володимира залишиться з нами назавжди",- розповіла про нашого захисника його сестра Тетяна.

«Він був мужнім, рішучим і незламним захисником, справжнім товаришем для своїх побратимів. Як і кожен з нас, він мріяв про одне – про перемогу та мирне небо над Україною. До останнього подиху залишався відданим присязі та своїй країні. У боротьбі за свободу й незалежність України віддав найцінніше — власне життя», - сказав у пам'ять про спочилого солдата його бойовий побратим.

Поховали Героя на кладовищі міста Гайсин на Алеї слави з усіма військовими почестями.

Ми розплачуємось надзвичайно високою ціною за можливість жити у вільній Україні, розмовляти рідною мовою, бути собою, мати свободу вибору і власний шлях. Кожна трагічна новина крає серце й виснажує душу, змушуючи сумніватися у силах. Але ми не маємо права зупинятись чи втрачати віру — надто багато вже втрачено, надто багато віддано за ці довгі місяці боротьби за Українську державність.

Низько схиляємо голови у скорботі перед світлою пам'яттю Володимира Провороцького. Його відвага, незламний дух, вірність Україні та безмежна жертовність назавжди залишаться в наших серцях.

Слава Герою України! Герої не вмирають!

СлаваУкраїні!