Гайсинська територіальна громада

Сьогодні, 29 травня 2025 року, у Семиріцькому старостинському окрузі другий день жалоби, у зв’язку з похованням ще одного загиблого Захисника, який повернуся до рідного краю «на щиті» через рік після зникнення безвісти.

Страшна війна безжально забрала життя нашого земляка, мужнього захисника Руслана Юрченка, 12.12.1979 року народження, який боронив українську землю від російського окупанта.

Тривалий час боєць вважався зниклим безвісти. Дванадцять місяців очікувань та сподівань, що все-таки залунає телефонний дзвінок і син скаже: «Мамо, я живий!»…Та дива не сталося… Кілька днів тому цього року, згідно з експертизою ДНК, було встановлено особу загиблого Героя. І тепер Руслану Петровичу Юрченко назавжди 44 роки…

Руслан Петрович мобілізувався до українського війська у серпні 2023 року. Службу проходив солдатом, стрільцем –санітаром 3 –го піхотного відділення, 1-го піхотного взводу, 3-ї піхотної роти в 144-й окремій механізованій бригаді.

Загинув 20 травня 2024 року, мужньо виконавши свій військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність, неподалік від населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області.

Перервані мрії, нездійсненні плани та бажання- усе забрала проклята війна, вирвала із життя прекрасного чоловіка, дорогого сина та люблячого чоловіка.

День 29 травня, видався не по-весняному холодним. На рвучому вітру тріпотіло синьо-жовте знамено, а легкий дощик скроплював німу труну, де упокоїлися останки тіла воїна Руслана Юрченка, котрий поклав за Україну на вівтар свободи своє життя. Лише – останки… Бо надто довгою на вічний спочинок була дорога Героя – цілий рік.

Злетів журавликом у небо, щоб оберігати рідних та Україну уже з Небес у Вічності.

Траурна процесія розпочалася від патологоанатомічного відділення Гайсинської ЦРЛ, звідки колона вирушила до Храму Святого Великомученика Пантелеймона для церемонії відспівування, а потім поїхала у рідне село Семирічку на рідне обійстя. Чин прощання з бійцем відбувся на рідному обійсті матері. Поховали Руслана Юрченка під залпи пострілів почесної варти та звуки духового оркестру на сільському кладовищі у с. Семирічка.

Після прощання вдома, спочилого солдата поховали на Алеї Слави сільського цвинтаря з усіма військовими почестями. Дружині загиблого вручили прапор, яким була накрита труна. Лунали залпи салюту, а поруч із квітами й лампадками звучали слова вдячності за подвиг Героя.

Віддати останню шану за жертовний подвиг гідного сина України прийшли рідні, друзі, побратими, односельчани, небайдужі жителі та керівництво громади.

Усією громадою схиляємо голови перед світлою пам’яттю українського захисника. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого.

Гайсинська міська рада, виконавчий комітетй та депутатський корпус висловлюють щирі співчуття рідним та близьким спочилого Героя. Наш святий обовʼязок памʼятати, якою ціною дається нам воля України. Світлого і благословенного польоту душі твоїй, Руслане Петровичу!

Легких небесних хмаринок тобі, Герою!

Вічна та світла пам’ять Герою!