Гайсинська територіальна громада

Сьогодні, 24 квітня 2026 року, Гайсинська громада об'єдналася у спільній молитві, надії та пам'яті. В центрі міста Гайсин, навпроти Алеї слави полеглим Героям, відбулось відкриття та освячення «Алеї Надії», на якій розміщені світлини військовослужбовців-земляків, що вважаються зниклими безвісти за особливих обставин чи попали у ворожий полон під час виконання бойових завдань на полі бою внаслідок повномасштабної військової агресії рф.

Одна Алея Слави — про пам’ять тих, хто назавжди пішов у вічність, віддавши життя у бою за Україну. Друга Алея Надії — про віру, підтримку і очікування тих, кого ми чекаємо, не забуваємо і не відпускаємо у забуття.

Алею Надії встановлено силами членів родин зниклих безвісти та тих, що перебувають у полоні, відокремленого підрозділу ГО «Об'єднання матерів і дружин Захисників України» в Вінницькій області на чолі з Лілією Кузьменко, за підтримки Народного депутата України Миколи Кучера, місцевих підриємців, волонтерів та небайдужих жителів громади.

Захід об’єднав родини, небайдужих мешканців громади та всіх, хто щодня живе з вірою в повернення своїх рідних. У спільній молитві звучали слова надії, сили та духовної підтримки. Акція стала ще одним нагадуванням про те, що за кожним ім’ям доля, біль і незламна віра. Віра в те, що всі Захисники та Захисниці повернуться живими. Віра, яка об’єднує та не дозволяє зупинятися.

Зі словами, сповненими надії та пошани, виступив міський голова Анатолій ГУК. «....На цьому стенді не просто список і фото обличь. Кожен із них — частинка нашої громади, наших спогадів і нашої спільної надії. Ми дочекаємось кожного і кожну! Я преклоняюся перед кожною родиною, яка несе неймовірно важкий хрест в глухому очікуванні. Витримки усім, міцної віри, оберегу та миру!», - сказав очільник Гайсинської ОТГ.

До присутніх зверталися ті, для кого війна — не просто новини, а щоденна реальність. Вони не виголошували промов — вони ділилися голосом своїх сердець. На цьому зібранні кожне слово звучало як молитва — тиха, пронизлива, народжена з болю, любові й незламного очікування.

Відкриття Алеї Надії — це чергове нагадування для всіх нас про ціну війни, про кожного, хто зник безвісти або потрапив у полон. Це також наш спільний заклик до світової спільноти: не забувати про цих людей, докладати максимум зусиль для їхнього повернення додому. Ми беззаперечно віримо, що всі зниклі та полонені повернуться додому. І саме тому ця Алея — символ віри у життя, в силу родин, у незламність українського народу.

Особливо щемливою була присутність наших земляків колишніх військовополонених, та членів їх родин. Їхня історія — це доказ, що навіть у найтемніші часи можливе повернення. І що любов, молитва й віра здатні творити дива.

Молитву за повернення військових та освячення банерів провів отець Ярослав Вольвин, благословивши цей куточок пам’яті та надії.

Цей день у Гайсині став черговим свідченням того, що ми не забуваємо. Що ми віримо. Що ми чекаємо. Бо там, де не згасає свіча надії - починається шлях повернення додому...

Чекаємо кожного і кожну додому! Ми неодмінно усіх повернемо!

Слава України!