Гайсинська територіальна громада

Сьогодні, 27 серпня 2026 року, Семиріцький старостинський округ у чорній жалобі...На щиті до рідного дому, майже через три роки сподівань і материнських молитов, повернувся молодий Захисник - Володимир Васильович Гнатенко.

​Україна втратила свого захисника, а знівечена горем мати — останню опору у своєму житті.

​Володимир народився 3 серпня 1989 року у звичайній, працьовитій родині колгоспників. Доля змалечку випробовувала його на міцність: коли хлопчику було лише 10 років, пішов із життя батько, Василь Дмитрович. Усі життєві негаразди й турботи лягли на тендітні плечі його матері - Ольги Михайлівни. Вона самотужки піднімала синів на ноги, віддаючи їм кожну крихту материнської любові. Володя зростав надзвичайно добрим, слухняним і допитливим хлопчиком — тим світлим промінчиком, який зігрівав мамине серце. Згодом, коли мати одружилася вдруге, Володимир став вірним другом для вітчима, довівши, що його душа здатна дарувати лише тепло й повагу. У юнацькі роки Володимир Васильович не боявся роботи. Навчався у Семиріцькій та Рахнянській школах, здобув професію кухаря у Вінниці, працював на будівництві у столиці, а пізніше — на птахофабриці у Ладижині. Всюди, де б не з'являвся Володимир, його запам'ятовували як чесного, щирого, надзвичайно працьовитого юнака з веселою вдачею, готового першим простягнути руку допомоги.

​Та коли над Батьківщиною нависла смертельна небезпека, 21 січня 2023 року він став до лав Збройних Сил України. Службу проходив у званні солдата на посаді навідника 3-го аеромобільного відділення 1-го аеромобільного взводу 3-ї аеромобільної роти аеромобільного батальйону 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади. Володимир Гнатенко пліч-о-пліч із побратимами тримав щит нашої незалежності у найгарячіших куточках фронту.

На початку жовтня 2023 року зв'язок з бійцем обірвався...

Найважчим випробуванням для родини стали місяці невизначеності. Довгий час боєць вважався зниклим безвісти. Кожен день для рідних перетворювався на вічність, сповнену молитов, надії та болісного очікування хоч якоїсь звістки. Мати до останнього вірила, що син живий, що станеться диво і він знову ступить на рідний поріг. На жаль, найгірші побоювання підтвердилися: Володимир прийняв свій останній бій 3 жовтня 2023 року поблизу села Вербове Пологівського району Запорізької області.

Доля виявилася жорстокою й немилосердною до матері Ольги Михайлівни. Вона пережила не лише пекло очікування, коли син вважався зниклим безвісти, а й серію невимовних трагедій. Понад рік тому пішов у вічність старший син Олексій, який також майже рік мужньо тримав оборону країни. Пів року тому помер її чоловік... І ось тепер страшна звістка остаточно забрала її останнє щастя, останнього сина — Володю. Мати залишилася зовсім одна у порожній хаті зі своїм непомірним горем.

​Попрощатися з воїном прийшли побратими, односельці, близькі та всі, хто прагнув віддати шану його подвигу. Захисника поховали з усіма військовими почестями — під скорботний передвін, прощальний салют і звуки Державного Гімну України. Синьо-жовтий стяг, яким була накрита домовина Героя, як символ його незламності та вічної вдячності держави, передали знівеченій горем матері.

Місцем вічного спочинку Володимира Гнатенка стала Алея слави кладовища у селі Семирічка.

Вічна пам’ять Герою! Щира подяка та доземний уклін і безмежна вдячність за його жертовність та життєвий подвиг!

Слава Україні!