Гайсинська територіальна громада

Сьогодні, 31 серпня 2026 року уся Гайсинська громада проводжала у останній земний шлях молодого солдата - Олександра Сергійовича Тітаренка. Війна та надлюдські навантаження продовжують забирати цвіт нашої нації — молодих, талановитих, сповнених мрій і планів на майбутнє людей.
Олександр Тітаренко народився 5 червня 1996 року. Світлий, цілеспрямований та добрий хлопець зростав у Гайсині, де закінчив місцеву школі №1. Його серце завжди прагнуло допомагати іншим, тому вибір професії був свідомим і покликаним душею — він вступив на фармацевтичний факультет до Вінницького національного медичного університету. ​У цивільному житті перед ним відкривалися великі перспективи. Олександр був справжнім майстром своєї справи: працював фармацевтом, і здійснив мрію — відкрив власну аптеку TOS, аби щодня дбати про здоров'я та життя земляків. Він постійно поспішав жити, створював власну справу, але так і не встиг створити власну сім’ю та відчути щастя батьківства, залишившись неодруженим.
​У травні 2026 року доля поставила перед ним найважче випробування. Олександр був мобілізований до лав Збройних Сил України Гайсинським РТЦК та СП. Без вагань він склав присягу на вірність українському народові і став до лав легендарного 425-го окремого штурмового полку «Скеля» . Служив на посаді водія-електрика лікувального відділення медичної роти, віддаючи всього себе без вагань. ​Та 27 серпня 2026 року, серце молодого захисника виснажилося і раптово зупинилося на Кіровоградщині, у населеному пункті Бандурівка. Причиною смерті під час проходження військової служби стала гостра серцево-судинна недостатність та гіпертонічна кардіоміопатія — страшний наслідок надлюдського напруження та ціни, яку віддають наші воїни. Ця новина сколихнула всю громаду! Найтяжчого, материнського горя зазнала мати воїна — Світлана Михайлівна, батько - Сергій Анатолійович та брат Павло.
​Уся Гайсинська громада схилила голови у глибокій скорботі. Дуже багато містян живим коридором проводжали земляка у засвіти.
Олександр дуже багато допомагав ліками на фронт з першого дня повномасштабного вторгнення. Він знав де можна дістати дефіцитні препарати. В його аптеку запити йшли з усієї України. Але обов'язок перед державою і доля вирішила по іншому....
Міський голова Анатолій ГУК висловив щирі співчуття матері, усім рідним, близьким, друзям та побратимам Олександра. Його подвиг, медична відданість штурмовикам «Скелі» та незламність повіки житимуть у нашій пам'яті.
​Герої не вмирають! Вони стають янголами-охоронцями нашого неба.
Вічна та світла пам'ять нашому Олександру Тітаренку!