Гайсинська територіальна громада

Сьогодні, 08 вересня 2026 року, у Бубнівці відбулася зворушлива подія – на фасаді рідної школи відкрили меморіальну дошку на честь молодого офіцера, капітана Владислава Юрійовича Яковенка, який віддав життя, захищаючи Україну. Саме тут, у Бубнівській школі, колись починався його життєвий шлях. Тут він навчався, мріяв, дорослішав, будував плани на майбутнє. Тепер його ім’я назавжди залишиться на стіні рідного навчального закладу – як нагадування про ціну свободи та мужність людини, яка до останнього подиху була вірна Україні.

Владислав народився 26 квітня 1999 року. Після закінчення Бубнівської школи здобув освіту у Київському університеті біоресурсів та природокористування, де також закінчив військову кафедру та отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта.

У 2019 році створив сім’ю. А у 2024-му став батьком маленької Поліни, яка стала для нього цілим Всесвітом.

Коли Україна потребувала захисту, Владислав без вагань став до лав війська. Служив у складі 95-ї десантно-штурмової бригади, брав участь у боях на Луганщині та Донеччині. З 2024 року продовжив службу в одному з підрозділів Сил спеціальних операцій, де став командиром групи.

7 липня 2025 року на Сумщині життя Владислава обірвала ворожа куля. Під час виконання бойового завдання він отримав смертельне поранення, до останнього залишаючись вірним військовій присязі.

Його подвиг відзначений державними та військовими нагородами:

- орден «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня – посмертно;

- нагрудний знак Міністерства оборони України «Хрест Сил спеціальних операцій» – посмертно;

- почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Комбатантський хрест» – посмертно;

- нагрудний знак командира військової частини А0661 «Хрест Хижака».

Ці нагороди – не просто військові відзнаки. За кожною з них – мужність, важкі бої, відповідальність за побратимів і найвища ціна, яку воїн заплатив за свободу України.

Меморіальна дошка на фасаді школи стане місцем пам’яті для наступних поколінь. Щодня повз неї проходитимуть діти, і кожен із них матиме можливість прочитати ім’я Владислава та дізнатися історію молодого чоловіка, який міг прожити довге життя, але обрав захищати свою країну.

Владиславу Яковенку назавжди 26...

Його життя обірвалося, але його ім’я житиме – у серцях рідних, у пам’яті побратимів, у літописі громади та на стіні школи, де колись починався його шлях.

Світла пам’ять і вічна слава Герою України Владиславу Яковенку!

Низький уклін Захиснику та його родині. Слава Україні!