Гайсинська територіальна громада

Сьогодні, 11 лютого 2025 року, Гайсинська громада оплакувала та проводжала в останню земну дорогу свого Героя- Собка Юрія Сергійовича, який віддав найцінніше – своє життя, за свободу і незалежність нашої Держави.

Юрій Собрко народився 01.09.1990 року. Базову загальну освіту отримав у міській школі №6. Опісля закінчив Могилів-Подільський технологічний технікум. Працював начальником пересувного відділення Гайсинської Укрпошти. У 2013 році одружився. Був надійною опорою і підтримкою своїй сім'ї. Разом з дружиною Ольгою виховували 2-х прекрасних синів Артемка та Максимку.

Доброзичливий, готовий завжди прийти на допомогу, жартівливий – за ці риси характеру Юрія любили і поважали всі, хто його знав, з ким він жив, дружив і спілкувався.

У перше півріччя повномасштабної війни, він не вагаючись став на оборону незалежності та суверенітету України по мобілізації. Проходив службу спочатку у десантно-шткрмових військах, а потім у складі 1 аеромобільного батальйону 77 окремої аеромобільної бригади.

Старший солдат, снайпер-стрілець аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини А 4355, Юрій Сергійович Собко загинув 10 січня 2025 року неподалік населеного пункту Лозова Ізюмського району Харківської області внаслідок штурмових дій противника.

Він був відважним, вмотивованим воїном, надійним товаришем по службі, який врятував життя не одному своєму побратиму, але втратив своє.

У Героя залишилась мати –Галина Григорівна, батько –Сергій Анатолійович, брат Олександр, кохана дружина Ольга та двоє синів Артем і Максим.

Довгим був шлях воїна додому. Майже місяць рідні чекали, сподівались, що він живий, що вони його обіймуть, що він повернеться. Але на початку лютого надійшла трагічна звістка про загибель нашого земляка.

Його життя обірвалося у 34.

Багато людей прийшли попрощатися з військовим: рідні, друзі, однокласники, побратими, колеги по роботі, представники місцевої влади, духовенства і просто небайдужі громадяни. За душу сина України піднеслася спільна молитва.

Юрія Собка везли рідними вулицями, які були вистелені квітами, люди віддавали останню шану своєму земляку. На його рідній вулиці містяни та учні його школи створили живий коридор шани.

Після відспівування у Миколаївському храмі, на Гайсинському міському кладовищі відбувся мітинг-реквієм за спочилим Захисником. Міський голова Анатолій Гук висловив співчуття рідним та близьким спочилого солдата від імені всіх жителів громади.

Юрія Сергійовича з військовими почестями поховали на Гайсинському кладовищі. За традицією, на честь захисника пролунали Гімн України та військовий салют.

Сьогодні сумуємо і плачемо усі, бо втратили хороброго та мужнього воїна. Наш Захисник показав нам приклад справжнього патріота, приклад хоробрості і відваги, він чесно і до кінця виконував свій обов’язок воїна і громадянина, віддавши своє безцінне життя за вільне майбутнє у Незалежній, Богом благословенній Україні.

Наш Герой назавжди залишиться у наших серцях!

Слава Україні!

Вічна Слава нашим Героям!