Гайсинська територіальна громада

Сьогодні, 28 травня 2025 року, Гайсинська громада та Семиріцький старостинський округ навколішки, віддаючи останню шану, зустрічали загиблого Героя Сергія Ігоровича Юрченка, 24.12.1987 року народження.

Через 9 місяців невідомості він повернувся на свою Батьківщину – у рідне село Семирічку.

Довгий час родина безвісти зниклого воїна Сергія Юрченка жила надією. Надією на добру звістку, на зустріч, але дива не сталося…

Сьогодні родина Юрченків ,накінець зустріла свого Героя, який повернувся до рідного дому "на щиті". І ніякими словами не виказати їхнього болю та печалі...

Сергій Ігорович був мобілізований до українського війська 03 березня 2023 року. Службу проходив старшим солдатом, розвідником розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти в 61-й окремій механізованій бригаді.

В середині серпня 2024 року воїн зник безвісти за особливих обставин. Лише нещодавно загибель нашого земляка була підтверджена, а тіло ідентифіковано. Згідно експертизи, було встановлено, що свій останній бій наш боєць зустрів 15.08.2024 року на полі бою, неподалік від населеного пункту Черкаське Порічне Суджанського району Курської області рф — у боротьбі за незалежність, свободу і гідність України.

Це непоправна втрата для родини, громади, для всієї країни.

Він залишив по собі світлу пам’ять: добрий, щирий, усміхнений хлопець, який ніколи не стояв осторонь чужої біди, який без вагань став на захист рідної землі.

Сергій повернувся — як Герой, як символ сили й незламності, як приклад того, якою ціною виборюється українська свобода.

На громадську панахиду біля рідного дому Героя зійшлися родичі загиблого захисника України, друзі, односельці, представники місцевої влади і просто небайдужі семирічани, які усвідомлюють, яку високу ціну ми платимо за кожен новий світанок, за можливість жити на рідній землі. І ця ціна вимірюється тисячами втрачених життів українських патріотів, таких як Сергій Юрченко.

Біля вкритої синьо-жовтим стягом домовини - невтішна у горі родина. Сум, ридання матері та дружини, дитячі сльози. А весняне сонце своїм промінням пестило двох синочків Героя, ніби це ніжні і водночас сильні татові руки востаннє прагнуть обійняти та заспокоїти своїх дітей...

Сергій Ігорович став Героєм Небесного війська у 36 років, маючи ще стільки планів та сподівань на життя. Та війна і росія не дозволили їм здійснитися.

Очільник громади Анатолій Гук висловив слова підтримки родині Героя від жителів усієї об'єднаної територіальної громади.

Після поминальної панахиди траурна процесія попрямувала до місця останнього спочинку Героя. Тут востаннє з загиблим захисником Сергієм Юрченко прощалися рідні, друзі і сусіди, з ким ріс, товаришував і працював у мирний час.

Поховали загиблого солдата з усіма військовими почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України на кладовищі рідного села Семирічка.

Низько схиляємо голови перед мужністю і жертовністю нашого земляка Сергія Юрченка, котрий став частинкою української історії, української свободи та гідності.

Його подвиг — вічний. Його жертовність — безцінна. Його пам’ять — нетлінна.

Ця жорстока війна забирає кращих із нас... І саме в пам’ять про них, заради їхньої жертовності, ми зобов’язані йти далі. Навіть у хвилини гіркого смутку маємо знаходити у собі сили, щоб вистояти — і наблизити День нашої Перемоги.

Слава Україні! Вічна слава нашим Героям!