03.06.2025 10:37
У Степашках попрощалися з полеглим захисником Василем Миколайовичем Романюком
Сьогодні, 03 червня 2025 року, у с. Степашки Степаського старостинського округу Гайсинської об’єднаної територіальної громади провели у засвіти Героя-земляка, мужнього захисника України, молодшого сержанта - Василя Миколайовича Романюка.
Василь Миколайович народився 30 грудня 1979 року. У 1986 році розпочав навчання в Степаській школі. Після закінчення школи у 1998 році відбував строкову службу у армії. Навчався у Немирівському технікумі будівництва та в Вінницькому політехнічному університеті будівельної справи.
У 2014 році брав участь в АТО. Відвоював півтора роки та отримав численні грамоти. А коли почалось повномасштабне вторгнення, став на захист своєї країни та віддав своє життя як Герой.
Службу проходив на посаді старшого сержанта, командира міномета 2-го мінометного взводу 1-ї мінометної батареї 4-го штурмового батальйону 5-тої окремої штурмової Київської бригади.
Загинув 21.05.2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Ступочки, Краматорського району Донецької області в результаті ворожого артилерійського обстрілу позиції, виконуючи свій обов’язок в обороні держави та стримуванні збройної агресії російської федерації. Там і злетів Василій вже янголом у піднебесся, розправивши білі крила у сонячних променях квітучої весни.
Болем краялося серце від утрати, а ще більше шматувалася душа від болісного погляду матері: «Синочку мій рідний, Васильку»… Зраненою сивою птахою припадала мама до труни своєї кровиночки, голосячи на весь світ про свій біль і горе, яке принесли в її дім кацапські перевертні. Серед присутніх не було жодного обличчя, яке не обпікали б гіркі сльози скорботи.
Дорога від рідного дому воїна до храму, до кладовища була довгою та похоронна процесія йшла цей довгий шлях пішою ходою. Бо саме цими стежинами-дорогами колись ходив Василь Миколайович, милуючись краєвидами рідного села. Навколішках зустрічали і проводжали загиблого воїна односельчани: обабіч дороги – дівчата і хлопці, чоловіки та жінки з приспущеними в жалобі жовто-блакитними знаменами. Квітковим килимом була встелена остання путь Героя і жалобу примножували звуки похоронного маршу військового духового оркестру.
До поховальної процесії долучилися органи місцевого самоврядування, органи державної виконавчої влади, степащани, харпачани, небайдужі волонтери та жителі громади, духовенство, військовослужбовці та ЗМІ.
Відспівали воїна у сільському храмі. Мітинг- реквієм відбувся на кладовищі села Степашки. Міський голова Анатолій Гук висловив слова підтримки родині спочилого бійця.
Добрими спогадами про свого односельця поділився і староста села Михайло Шестопал.
Ледь ледь трималась згорьована мати на ногах, заливаючись слізьми, підтримували бідолашну родичі, коли труну з тілом її сина військові бережно опускали в могилу. Зі зброєю в руках, під звуки Державного Гімну України, віддала шану нашому Герою почесна варта військових.
І вкрили скорботою квіти свіжу могилу загиблого захисника України Василя Романюка. Це перша на сільському кладовищі могила спочилого воїна, над якою розвіватиметься на вітру національний стяг. Ось так народжуються нові Алеї слави…
Глянь, москалю, скільки горя і сліз ти несеш на нашу –землю! Скільки родин і дітей осиротіли...
Василь Миколайович– це приклад мужності та самовідданості. Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях.
Нехай земля йому буде пухом, а пам’ять про нього – вічною.
Вічна слава та шана Воїну - Захиснику ВАСИЛЮ РОМАНЮКУ!
Герої не вмирають! Слава Україні!
