Гайсинська територіальна громада

Тривалість робочого часу - це гарантія того, що працівник не буде вимушений працювати надмірно, що може призвести до перевтоми, зниження працездатності та погіршення стану здоров'я.

Тривалість робочого часу в Україні встановлюється статтею 45 Конституції України та статтею 50 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Зокрема, статтею 50 КЗпП встановлено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Частина друга цієї статті допускає можливість встановлення колективними договорами на підприємствах і організаціях меншу тривалість робочого часу.

Передбачені законодавцем гарантії щодо граничної тривалості робочого часу поширюються на найманих працівників підприємств усіх форм власності.

ВАЖЛИВО! Під час військового стану нормальна тривалість робочого часу може бути збільшена до 60 годин на тиждень на об’єктах критичної інфраструктури із пропорційним збільшенням заробітної плати.

Право працівника на скорочену тривалість робочого часу

Право працівника на скорочену тривалість робочого часу встановлюється статтею 51 КЗпП України, зокрема:

• для працiвникiв вiком вiд 16 до 18 рокiв — 36 годин на тиждень, для осiб вiком вiд 15 до 16 рокiв (учнiв вiком вiд 14 до 15 рокiв, якi працюють в перiод канiкул) — 24 години на тиждень. Для учнiв, якi працюють протягом навчального року у вiльний вiд навчання час, тривалiсть робочого часу не може перевищувати половини максимальної тривалостi робочого часу, зазначеної в абзаці першому пункту 1 статті 51 КЗпП для осiб вiдповiдного вiку;

• для працiвникiв, зайнятих на роботах iз шкiдливими умовами працi, — не бiльш як 36 годин на тиждень. Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, визначено постановою КМУ вiд 21.02.2001 № 163 (далі — Перелік № 163).

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств для працівників, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі. Ця норма узгоджується зі статтею 69 Господарського кодексу України, яка зобов’язує пiдприємство забезпечити сприятливі умови праці жінок та неповнолітніх і надає йому право самостiйно встановлювати для своїх працiвникiв скорочений робочий день та iншi пiльги.

Скорочену тривалiсть робочого часу встановлює і наказ МОЗ про тривалість робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я від 25.05.2006 № 319. Для різних категорій працівників у сфері охорони здоров’я визначено тижневі норми робочого часу (за винятком тих, хто працює у шкідливих умовах праці) тривалістю 18 годин, 20 годин, 24 години, 25 годин, 30 годин, 33 години, 36 годин, 38,5 години та 40 годин.

Відповідно до наказу Мінсоцполітики України від 23.03.2001 № 122, скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01.08.92 № 442.

Тривалість робочого часу в період дії воєнного стану в Україні

Законом України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», із змінами, внесеними згідно з Законом № 2352-IX від 01.07.2022, встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини та громадянина, які визначені статтями 43 і 44 Конституції України. Зокрема передбачено, що:

• нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень;

• для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу не може перевищувати 50 годин на тиждень;

• п'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення);

• час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем;

• тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин;

• у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої-п'ятої статті 67 та статей 71—73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.

Зверніть увагу! Збільшення на період воєнного стану нормальної тривалості робочого часу до 60 годин на тиждень є правом, а не обов’язком роботодавця. Аналогічно це стосується і скорочення щотижневого безперервного відпочинку до 24 годин.

Отже, під час воєнного стану не діють норми КЗпП України щодо:

• скорочення роботи на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні напередодні святкових і неробочих днів;

• тривалості робочого дня напередодні вихідних днів при шестиденному робочому тижні не більше 5 годин;

• обмеження граничних норм надурочних робіт;

• перенесення вихідного дня на наступний після святкового або неробочого;

• перенесення вихідних та робочих днів відповідно до рекомендації Кабінету Міністрів України;

• заборони залучення до робіт у вихідні, святкові і неробочі дні;

• компенсації за залучення до робіт у вихідні, святкові і неробочі дні.

Відділ профілактики та розслідування нещасних випадків Управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.