Гайсинська територіальна громада

Сьогодні, 13 вересня 2025 року, Гайсинська громада вшанувала та провела в останній земний шлях свого земляка, відчайдушного патріота- захисника, старшого солдата - Андрія Віталійовича Грабовського.

Андрій Віталійович народився 06.10. 1979 року у м. Гайсин. Закінчив міську середню школу N2. Все життя прожив та пропрацював у Гайсині. Одружився. Разом з дружиною Наталею народили та виховали два сина.

Після повномасштабного вторгнення в травні 2022 долучився по мобілізації до українського війська. Спочатку служив у військовій частині зв'язку, а згодом був переведений до іншої військової частини. Служив на посаді старшого солдата, навідника мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону 110-тої окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка.

Сумлінно та віддано виконував поставлені бойові задачі на Покровському, Сумському та Запорізькому напрямках. Загинув 03 вересня внаслідок вибухового поранення неподалік від с. Ольгівське Пологівського району Запорізької області під час захисту Батьківщини.

Андрій був був щирим, привітним, завжди усміхненим, намагався кожному допомогти та кожного підтримати. Та доля була несправедливою до нього. За його добро вона наносила йому невиліковні шрами, але він вперто залишався собою – Людиною слова та честі. Тож, коли Ненька-Україна покликала свого хороброго Сина, наш Герой, обійнявши рідних, пішов боронити рідний край, пообіцявши повернутись. Але на жаль, повернувся на щиті.

Своїм вчинком Андрій змінив свою долю і долю мільйонів. У нерівній боротьбі за волю і життя українців – він поліг смертю Хоробрих, рятуючи свою рідну землю.

"Андрій був звичайною простою Людиною у повсякденному житті, але закрив своїм втомленим тілом кожного з нас, наші мрії і сподівання, наше сьогодні і завтра…",- розповіла про спочилого Героя волонтерка Наталя.

"Нашого доброго, хороброго земляка забрали Небеса. Його земна боротьба за свободу, рідну країну, землю скінчилась назавжди. Його голуб Миру неодмінно принесе перемогу нашій державі! ",- сказала у пам'ять спочилого бійця його родичка Надія Миколаївна.

У переддень по встеленій квітами дорозі, наш мужній Воїн, наш нескорений Захисник навіки повернувся Янголом до рідного дому «на щиті». Зі сльозами на очах і невимовним болем, почуттям важкої втрати земляки навколішки, тримаючи в руках державну символіку, зустрічали «живим коридором» свого хороброго Героя.

Рідні, побратими, друзі, знайомі, військовослужбовці та волонтери, священнослужителі, представники влади та мешканці громади прийшли віддати останню шану мужньому Захиснику.

Міський голова Анатолій Гук висловив слова співчуття родині спочилого Героя від жителів усієї об'єднаної громади.

Поховали солдата Андрія Грабовського з усіма військовими почестями під звуки трикратного військового салюту на Алеї Слави Гайсинського місцевого кладовища поряд. Військові вручили рідним Державний Прапор, як символ України, якій вірно служив Андрій Віталійович.

Всією громадою розділяємо горе рідних і той невимовний біль, який неможливо витримати… Нехай світлі спогади про Андрія зігрівають і зцілюють ваші душі та додають сил.

Андрій Грабовський – навіки наш Герой!

Доземно вклоняємось за подвиг земного життя, Герою, за мужність і відвагу, за святу любов до Неньки-України. Твій слід дорогий Воїне, назавжди закарбований у наших серцях, у серцях усіх майбутніх поколінь. Світла Тобі пам’ять і слава!

Ворог отримає заслужену кару за кожне забране життя і за кожну українську сльозинку. Вони будуть суворо покарані за тебе, наш Герою, і за кожного нашого Захисника і Захисницю.

Адже ми не чинили зла рашистам, і були занадто добрими, жили, важко працювали, будували своє життя, покращували побут, тягнулися до цивілізованого буття та надіялись на краще майбутнє, але лютий сусід все ж збожеволів та озвірів... Жадібність, заздрість, бажання всевладдя спонукали їх прийти на нашу святу землю та посягнути на територіальну цілісність України.

Вони вмиваються кров’ю безневинних українців: Захисників, Захисниць, невинних цивільних, в особливо малих дітей- ніби святою водою, та думають, що житимуть вічно у благословінні кіріловського патріархату.

Але вічними будуть лише їхні муки. Бо прокляті болотяні виродки на тисячі років, за усі звірства, злодіяння та беззаконня їх судитимуть і на цьому світі, і на тому. Усьому свій час!

Слава Україні - Героям Слава!

Слава нації - смерть ворогам!