Гайсинська територіальна громада

У п'ятницю , 19 вересня 2025 року, у селі Жерденівка відбулось урочисте відкриття двох меморіальних дошок полеглим Героям-землякам, які віддали своє життя за свободу та незалежність України.

На фасаді закладу загальної освіти було відкрито меморіальну дошку Василю В’ячеславовичу Соловйову-Куценко, а на фасаді сільського будинку культури відкрито меморіальну дошку Побережному Сергію Анатолійовичу. Саме тут, на рідній Жерденівській землі спочилі Герої зробили свої перші кроки до знань, зростали на сільських вулицях, мріяли, росли і формувалися як особистість. Шлях Сергія і Василя — це приклад мужності, самопожертви та безмежної любові до Батьківщини.

Соловйов-Куценко Василь В'ячеславович, 15.03.1983 року народження. З початком повномасштабної війни добровольцем став до лав українського війська — 9 квітня 2022 року призваний в лави ЗСУ Гайсинським РТЦК та СП на військову службу по мобілізації. Службу проходив на посаді старшого солдата, навідника оператора 1 роти 1 механізованого батальйону 65-ї ОМБр. Отримав важке поранення 20 травня 2024 року біля населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області. 29 травня 2024 року його серце зупинилося центральному клінічному шпиталі м. Київ на 42-му році життя…

Похований на Алеї слави кладовища с. Жерденівка 03.06.2024 року з усіма військовими почестями.

Старшого солдата СОЛОВЙОВА-КУЦЕНКА Василя В’ячеславовича (посмертно) нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня, відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 2024.

Побережний Сергій Анатолійович, 03.03.1993 року народження. З 2012 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині зв'язку. Брав участь у бойових діях у зоні АТО/ООС на Сході України. У перший день повномасштабного вторгнення мобілізувався добровольцем у військову частину зв'язку А0707. У квітні 2024 року, Сергія перевели до механізованої бойової бригади, у складі якої він знову вирушив до зони бойового зіткнення. Службу проходив на посаді старшого солдата, стрільця-зенітника зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу механізованого батальйону 110-ї окремої механізованої бригади. У червні 2024 року зв'язок з бійцем обірвався на Донеччині. Один рік і два місяці у рідних жевріла надія, що їх захисник живий і знаходиться в полоні. Однак дива не сталося. 15 серпня 2025 року, Сергій Побережний повернувся на рідну землю на щиті та був похований на Алеї Слави кладовища міста Гайсин. Тепер йому назавжди 31…

Міський голова Анатолій Гук разом з учасниками заходу висловлювали співчуття родинам полеглих бійців. Присутні хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять загиблих воїнів-земляків, поклали живі квіти до меморіальних знаків. Слова які звучали на згадку про Василя В’ячеславовича та Сергія Анатолійовича розчулили кожного, хто був на пам’ятному зібранні. Кожен автобіографічний фрагмент із життя захисників закарбувався у серцях земляків.

Кожна відкрита меморіальна дошка — це не просто знак на стіні. Це нагадування кожному із нас про те, що свобода має надто велику, дорогу і болючу ціну. Це заклик бути вдячними, пам’ятати, шанувати і не бути байдужими.

БЕЗМЕЖНА ВДЯЧНІСТЬ І ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ВАМ, ГЕРОЇ!

ВІЧНА І СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ УСІМ ЗАГИБЛИМ ЗА УКРАЇНУ ВОЇНАМ-ЗАХИСНИКАМ!