Гайсинська територіальна громада

Війна одного дня закінчиться, і ми будемо крізь сльози посміхатись, але уламки наших душ уже не склеїть ніхто… Стільки болю світ ще не бачив, скільки його завдали українському народу путінські покидьки.

Сьогодні, 31 жовтня 2025 року, Гайсинська громада попрощалася з мужнім захисником, справжнім патріотом, воїном- Героєм – Володимиром Івановичем Ткачуком.

Володимир Іванович народився 01 березня 1989 року у с. Росоховата Іллінецького району Вінницької області. Тут пройшли його дитячі роки, тут він навчався у місцевій школі І–ІІ ступенів, після чого здобув професію столяра у Київському вищому професійному училищі залізничного транспорту. Все своє життя наш захисник присвятив праці. Він був справжнім майстром на всі руки — займався ремонтом, будівництвом, працював на різних об’єктах. Його поважали за працьовитість, відповідальність, щирість і готовність завжди допомогти іншим.

Володимир був надзвичайно щирою людиною, завжди готовою прийти на допомогу. У нього завжди все було добре — він ніколи не скаржився, залишався позитивним, життєрадісним і доброзичливим, щоб не траплялося. Його усмішка, спокій і доброта назавжди залишаться у серцях усіх, хто його знав.

З початком повномасштабної війни наш хоробрий земляк добровільно приєднався до Збройних Сил України та з жовтня 2022 року був офіційно прийнятий на військову службу.

Служив у військовій частині А4038, 38-му окремому стрілецькому батальйоні “Вінницькі Янголи”, у 2-й стрілецькій роті 1-го стрілецького взводу — спочатку на посаді стрільця, а згодом водія. З жовтня 2023 року брав участь у бойових діях у районах міста Авдіївка та села Красногорівка Донецької області, де проявив мужність, стійкість і вірність військовому обов’язку.

21 жовтня 2023 року отримав вогнепальне кульове поранення неподалік населеного пункту Терни Донецької області. Також отримав велику кількість контузій на різних позиціях, проте не залишав побратимів та до кінця виконував свій обов’язок.

За проявлену відвагу і героїзм був нагороджений медаллю “За оборону Авдіївки” (16 квітня 2024 року) та отримав статус учасника бойових дій (30 серпня 2023 року).

З вересня 2025 року Володимир проходив службу на посаді водія-електрика безпілотних перехоплювачів зенітно-ракетного дивізіону у військовій частині А4689, 210-й окремій механізованій бригаді.

Понад три роки у холод, спеку, дощ, сніг, не знімаючи піксель та берці, не маючи перепочинку, лише перевівши подих, йшов у пекло війни захищати свою державу. Він боровся за кожного з нас, жертвував собою, часом, проведеним із своєю родиною, заради інших. Мріяв, що повернеться додому з Перемогою... Що буде бачити, як ростуть його діти у вільній, суверенній, демократичній Україні.

Свій останній бій Володимир Ткачук зустрів 22 жовтня 2025 року, залишаючись вірним присязі та своєму народові — у бою за Україну, за свободу і незалежність нашої Батьківщини, поблизу населеного пункту Сінне Сумського району Сумської області.

Володимир Іванович виборов для нас цей жовтень, віддавши всі свої «жовтні» вічності. З перших днів повномасштабної війни він був там, де найнебезпечніше, щоб тут було мирно, щоб Україна була вільною.

Герой залишив по собі найцінніше — двох дітей, люблячу дружину, батьків похилого віку, сестру, племінницю, які безмежно його любили, цінували і з нетерпінням чекали додому. А також багатьох родичів, друзів і побратимів, для яких він назавжди залишиться прикладом справжнього чоловіка, воїна і людини з великим серцем.

Він був найкращим батьком та сином, найкоханішим чоловіком, найріднішим братом та дядьком, найліпшим другом та найвідданішим побратимом.

Обпалені горем мешканці Гайсина, прихиливши коліна, «живим коридором» з Прапорами України зустрічали та проводжали хороброго Воїна-земляка. Прапори, квіти, сльози і біль. Остання дорога і – вічність. Володимиру ще жити та жити, але не судилося….Ми у вічному боргу перед його звитягою.

Рідні, друзі, знайомі, військовослужбовці та волонтери, священнослужителі, представники влади та мешканці громади прийшли віддати останню шану мужньому Захиснику, який поліг у бою, виборюючи цілісність нашої держави.

Заупокійний парастас по спочилому захиснику провели у Храмі Святого Великомученика Пантелеймона ПЦУ у міському парку культури та відпочинку.

Поховали старшого солдата Володимира Ткачука з усіма військовими почестями під звуки трикратного військового салюту на кладовищі міста Гайсин на Алеї Слави. Військові вручили рідним Державний Прапор, як символ України, якій вірно служив наш Герой!

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Героя. Його втрата – це біль, який всі ми відчуваємо разом із вами.

Доземний уклін Тобі, наш Воїне!

Нехай душі Володимира Івановича буде спокійно, а пам’ять про нього несе в наших серцях вічну вдячність, повагу та завжди нагадує, що справжні Герої не вмирають…

Вічна пам’ять і слава Герою Володимру Ткачуку!