Гайсинська територіальна громада

Сьогодні, 21 січня 2026 року, у морозний січневий скорботний день, гайсинчани схилили голови, проводжаючи в останню дорогу свого земляка, Героя, який віддав життя за незалежність України.

Громада живим коридором шани прощалась з полеглим на фронті воїном, молодшим сержантом 59-ї бригади Костянтином Петровичем Щасливим - чоловіком з великим серцем і чистою душею.

Костянтин Петрович народився 01.07.1983 року в місті Гайсин. Навчався в загальноосвітній школі N6. Після навчався в Дніпропетровському професійно- технічному училищі і здобув кваліфікацію кухаря. Відбув строкову службу. Закінчив додатково курси перекваліфікації на електромонтера. Працював у ТОВ " ПК " Зоря Поділля " електриком. У 2015 році створив родину з коханою дружиною Тетяною. Виховував двійко дітей: сина Євгена та донечку Олю. До повномасштабного вторгнення працював електромонтером з ремонту і обслуговування електроустаткування в місті Київ.

Завжди, попри всі виклики, був веселим, усміхненим, життєрадісним, здатним своїм світлом осяяти все довкола та повести інших за собою. Мріяв про щасливе життя поряд із рідними та коханими, будував плани на майбутнє.Та війна увірвалась у це життя… І як мужній чоловік, незламний Воїн, справжній люблячий Син своєї країни, Костянтин пішов захищати Батьківщину. 08 червня 2022 року, він був призваний Гайсинським РТЦК до лав ЗСУ. Службу проходив у званні молодшого сержанта, на посаді командира відділення безпілотних систем мінування інженерно - саперного взводу, інженерно - саперної роти батальйону підтримки військової частини А 1619.

Захищаючи честь і гідність українського народу, обороняючи рідну землю, Костик загинув смертю Героя. На передовій. Дивлячись у вічі ворогу. З нескореним серцем і вільною душею справжнього воїна.

Його життя обірвалося 15 січня 2026 року під час виконання бойового завдання у селі Колона - Межова Синельниківського району Дніпропетровської області, внаслідок мінометного обстрілу противником.

І тепер Йому назавжди 42.....

Попрощатися з полеглим Героєм та віддати йому останню шану прийшли рідні й близькі, друзі, побратими, духовенство, представники влади, містяни та односельчани по Кунянському старостинському окрузі.

Чин заупокійного парастасу відбувся у Храмі Воскресіння Господнього ПЦУ. Військовослужбовця поховали з усіма військовими почестями. Під звучання Державного Гімну України і потрійний збройний салют тіло Воїна було передано на вічний спочинок у рідну землю на Алеї Слави міського Гайсинського кладовища.

У бійця залишились: мати Віра Костянтинівна, дружина Тетяна Юріївна, син Євгеній та донечка Ольга, сестра Ірина і велика родина близьких.

Війна забирає найкращих.

Війна забирає найсміливіших.

Війна забирає наших Героїв. Але пам’ять про них не забере ніхто!

Ім’я Костянтина Щасливого назавжди вписане в історію нашої свободи. Ми не забудемо, якою ціною дається кожен наш ранок.

Вічна та світла пам’ять воїну Костянтину Щасливому!

Герої не вмирають!