Гайсинська територіальна громада

Сьогодні, 11 липня 2026 року, у Гайсинській громаді провели в останню земну дорогу Захисника – Олександра Анатолійовича Тітаренка.

Олександр народився 25.08.1981 року у м. Макіївка Донецької області. Коли хлопчику було 7 років - його родина переїхала на постійне проживання до Гайсина. Тут він закінчив середню міську школу №5. Отримавши атестат, вступив до Вінницького економічного коледжу, здобувши економічну вищу базову освіту. Як справжній чоловік відслужив строкову військову службу у м. Рівне. З 2004 року проживав та працював у м. Київ. Деякий час їздив на заробітки за кордон. У 2012 році одружився та мріяв про щасливе сімейне життя. Та не так сталося, як бажалося…

Повномасштабне вторгнення рф кардинально змінило життя та характер чоловіка. Олександр Тітаренко не зміг залишатися осторонь. Він не міг змиритися з думкою, що ворог топтатиме його рідну землю, передусім прагнувши захистити своїх рідних, подарувати їм безпеку й мирне майбутнє. На початку березня 2022 року Олександр прийняв тверде рішення й добровільно став на захист України попри відсутності будь якого бойового досвіду .Разом із товаришами по зброї він виконував складні бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту, зокрема на Миколаївщині, Херсонщині, Донеччині та Дніпропетровщині.

Службу проходив у званні старшого солдата на посаді старшого водія артилерійського взводу артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини А 1619.

За період військової служби у 59-й бригаді, за сумлінну та зразкову службу неодноразово був відзначений командуванням: за представленням командира народжений Медаллю «За оборону рідної держави» м. Миколаїв, почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест», відзнакою командира ІІ-ступеня 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка.

За час служби в Збройних Силах наш Захисник мав великі плани на життя. Разом з дружиною придбали власне житло та проживали в м. Ірпінь, мріючи про мирне небо над Україною, але не судилося …..

На превеликий жаль, 07 липня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Межова Синельниківського району Дніпропетровської області життя воїна трагічно обірвалося, внаслідок ворожого удару FPV-дрону, під час підвозу БК на позиції для своїх побратимів. Тепер йому назавжди 44 …

Це вік, коли варто кохати, будувати плани й радіти кожному дню. Він назавжди залишиться в серцях рідних, друзів та всієї нашої громади як щира, добра людина, яка чесно виконала свій військовий обов'язок.

У спочилого солдата залишилися мати – Алла Костянтинівна, кохана дружина – Леся Володимирівна та рідний брат Євгеній.

Висловлюємо найщиріші співчуття родині, близьким та побратимам Олександра. Схиляємо голови у тихій молитві поруч із вами. Нехай його душа знайде вічний спокій, а рідним Господь пошле сили пережити це невимовне горе. Ваш біль - це біль усієї Гайсинської громади. Ми пам'ятатимемо. Ми не забудемо.

Свій вічний спокій Олександр Тітаренко знайшов на Алеї Слави кладовища у місті Гайсин. Він віддав усе, що мав, аби подарувати безпеку своїй родині та мирне майбутнє рідній країні.

Світла пам'ять Олександру...Спокій його душі!

Найкращі йдуть першими! Вічна слава і шана Героєві!